? 19 грудня 1920 року у селищі Юр’ївка, тогочасного Луганського повіту Донецької губернії (нині Луганська обл.), народився Микола Руденко - письменник-фантаст, правозахисник, співзасновник Української Гельсінської Групи, Герой України. Вибух метану забрав у хлопчика батька, а через деякий час Миколка у грі пошкодив ліве око. Та ні проблеми із зором, ні бідність та голод не відібрали бажання вчитися. Його дитинство пройшло під знаком «нового життя»: запам’яталися і перші розкуркулення, і колгоспи, і голод 33-го. У 1939 році вступив на філологічний факультет Київського університету імені Шевченка. Провчитися довелося всього два місяці – наближалася війна, і всіх першокурсників мобілізували. Попри виявлену сліпоту, він добивається мобілізації, потрапляє до кавалерійського полку. З послужним списком та добіркою віршів «З походу» М. Руденко був прийнятий у 1946 році до Спілки письменників. Певне прозріння прийшло після ХХ з’їзду КПРС та розвінчання культу особи Сталіна. У 1974 році Руденка виключають з КПРС, через рік – з СПУ. Але шлях було визначено. 9 листопада 1976 року на квартирі А. Сахарова в Москві, М. Руденко провів прес-конференцію для іноземних журналістів, де оголосив про створення Української Гельсінкської Групи. За сфабрикованою справою йому було оголошено вирок – 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Після звільнення Руденки добиваються дозволу виїхати до Німеччини, а звідти – до США, де Микола Данилович працює на радіостанціях «Свобода» і «Голос Америки», очолює зарубіжне представництв Української Гельсінкської Спілки. 1988 року Філадельфійський освітньо-науковий центр визнав Миколу Руденка «Українцем року» – за непохитну стійкість в обороні національних прав українського народу і його культури. У вересні 1990 року він повернувся до Києва. Відновлений у громадянстві, реабілітований. Помер 1 квітня 2004 року. Це виглядає містикою, але в момент його смерті 18 правозахисних організацій України продовжили справу М. Руденка та утворили всеукраїнське об’єднання правозахисних організацій «Українська Гельсінська Спілка з прав людини» (УГС). Творчість Миколи Руденка була відзначена Шевченківською премією, активно студіювалася дослідниками, її стали вивчати студенти Луганського педагогічного інституту в курсі літературного краєзнавства. Микола Руденко — автор багатьох збірок поезії, романів і повістей, зокрема: «Вітер в обличчя», «Остання шабля», «Орлова балка», «Чарівний бумеранг», «Слідами космічної катастрофи», «Хрест», «Прозріння», «За ґратами» та ін. У 1998 р. вийшли головні праці життя – книги «Найбільше диво — життя. Спогади» та «Енергія прогресу. Нариси з фізичної економії». Багато років твори Миколи Руденка були заборонені до друку. Його футурологічні романи спочатку читали із захопленням, а потім вони зникли з усіх книгарень та бібліотек. Їх вилучили. Навіть згадки про поезію та прозу Руденка ретельно «вичищалися» цензорами. І тільки зі здобуттям Україною незалежності, твори письменника й ученого повернулися до читача.