Український дитячий письменник, заслужений працівник культури України, член Національної Спілки письменників України, лауреат літературних премій ім. Миколи Трублаїні, ім. Лесі Українки, премії «Звук павутинки» ім. Віктора Близнеця, приватної літературно–мистецької премії Володимира Рутківського «Джури», літературно-мистецької премії «Київ» ім. Євгена Плужника Анатолій Леонтійович Качан народився 16 січня 1942 року на Миколаївщині.

Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету. Працював учителем у придунайському містечку Вилкове, кореспондентом молодіжної газети, редактором видавництва «Маяк» в Одесі. Протягом багатьох років Анатолій Леонтійович очолював літературні відділи в дитячих журналах «Однокласник», «Барвінок», «Соняшник». В газеті «Вечірній Київ» вів сторінку творчого саморозвитку дітей «Кораблик», яка згодом переросла у самостійне видання «Я Сам/Сама».

В його доробку 15 книжок для дітей та юнацтва, численні публікації у зарубіжних виданнях, пісні, написані у співавторстві з відомими українськими композиторами, статті з проблем дитячої літератури. До читанок, підручників з української мови, книг для позакласного читання включено понад п’ятдесят поезій Анатолія Качана.

Степ і море – невід’ємна частина його творчості. Дитинство поета промайнуло серед розлогих південних степів, а зрілі роки пов’язані з морем і річками. І не дивно, що Анатолій Леонтійович написав про море більше, ніж всі сучасні українські дитячі письменники. Він автор збірок поезій «Джерельце», «Ворота міста», «Берегові вогні», «Колос наливається», «Зелений промінь», «Прощання з літом», «Живу я біля моря», «За нашим садом грає море», «Хвиля хвилю доганяє», «Чари ворожбита» та ін.

Діти люблять спілкуватися з Анатолієм Качаном, і завжди з нетерпінням чекають зустрічі з улюбленим поетом. Анатолій Леонтійович знає безліч всіляких скоромовок, дражнилок, мирилок та забавлянок і з радістю ділиться ними з юними друзями.

Читаючи вірші Анатолія Качана, ми знову і знову повертаємось у дитячі спогади: «Людина, яка прогаяла своє дитинство, росла як трава і через те не розвинула себе, – це все одно, що дерево без цвіту або рік без весни» – зазначає сам поет.

Тож запрошуємо поринути у казковий та дивовижний світ поетичного слова Анатолія Качана. Адже його вірші вчать бачити світ прекрасним і неповторним, несуть нам радість відкриття скарбів рідного слова.

Please publish modules in offcanvas position.

Зворотній зв'язок

Зворотній зв'язок

Ваше повідомлення успішно відправлено