Типова ситуація: матуся кличе дитину до столу, а та грає з ляльками і жодним чином не реагує на її слова, ніби взагалі не чує. Після кількох повторювань матуся починає гніватися, і… Кричати? Це не вихід, а ознака безсилля. До того ж дитина звикає, що поки матуся не кричить, можна не ворушитися. Як же звернутися до дитини, щоб вона відреагувала? Пропонуємо дієві алгоритми!
Концентрація уваги
- Переконайтеся, що вас справді чути. По-перше, якщо ви перебуваєте в іншому кінці кімнати, варто наблизитися. По-друге, аж до 14-річного віку периферійна увага розвинена недостатньо, тому якщо дитина захоплено грається або мріє про щось цікаве, вона справді вас не чує. Це не навмисне ігнорування.
- Якщо малюкові менше 6 років, сядьте з ним поруч, обійміть або торкніться руки, покличте на ім’я та зазирніть в очі — все це акцентує його увагу на новому об’єкті (вас). І тоді вже можна озвучити прохання чи інструкцію до дії.
- У більш старшому віці можна обмежитися встановленням зорового контакту, та переконатися, що дитина дивиться на вас.
Випробування кордонів
- Менш приємний варіант для батьків — коли дитина свідомо ігнорує батьківське звертання. Це своєрідний тест «на міцність»: що можна, а що ні, і що є покаранням за неслухняність. Як не прикро, це нормальний етап розвитку психіки, який потрібно витримати.
- Поясніть, чому саме дитина повинна виконати прохання. Коли вона розуміє сенс та підстави, це краще мотивує слухатися. Наприклад: «Одягни, будь ласка, куртку просто зараз, бо нам слід вийти з дому за хвилину. Інакше ми спізнимося на тренування і ти відстанеш від інших у групі». Дайте відчути дитині наслідки такої поведінки.
-Вибір «або — або» працює краще, ніж «роби, як я кажу, і все!». Наприклад, ви тривалий час збираєтеся на прогулянку, бо сперечаєтеся з приводу капелюха і шарфа? Скажіть: «Якщо ми не вийдемо з дому вчасно, у нас ввечері не залишиться часу на перегляд мультфільмів. Тож обирай, ти витрачаєш цей час на суперечки чи економиш його для чогось більш цікавого».
- Уникайте протистояння. Поясніть дитині, що ви з нею не «ворогуєте», а дієте спільно, тому не запізнитися — це ваш спільний інтерес.
- Якщо ж малюк робить щось загрозливе, неприпустиме, на зразок гри з розеткою, слід використати різку команду: «Стій!» (чітка та коротка команда ефективніша ніж фрази з «не» на зразок «не лізь туди!». Одразу ж спрямуйте енергію дитини на щось інше, інакше бешкетування триватиме. Запропонуйте допомогти вам у хатній справі: взаємодія «рівних осіб» завжди цікава дітлахам.
